ЧАЧАКСЬКА ЛЕПОТІКА

Югославський сорт, отриманий 1961 року від схрещування Угорки Вангенгейма та Угорки звичайної на дослідній станції Чачак. За останнє десятиліття набув значного поширення у республіках колишньої Югославії, в Німеччині, Угорщині, Чехії, Болгарії та Польщі. В Україні вивчається в наукових установах. Дерево середньоросле, з широкоокруглою кроною середньої густоти. Кути відходження основних гілок від стовбура 45–50˚. Пагоноутворювальна здатність середня. Зимостійкість – середня.

Цвіте в середні строки, дуже рясно. Плодоношення зосереджене на однорічних пагонах та багаторічних букетних гілочках. Сорт самоплідний, є добрим запилювачем для інших сортів. Плодоносить рано – на сіянцях аличі з четвертого року. Врожайність висока і регулярна – на четвертий рік після садіння – 6,7 кг на дерево, на п’ятий – 11,1 кг, на шостий – 14,7 кг, на сьомий від посадки рік врожай з одного дерева сягає 38,4 кг. Розмір плодів – вищий від середнього, маса 32–42 г, широкоовальної форми, темно-синього забарвлення, в густому сизому нальоті. М’якоть зеленувато-жовта, середньої щільності й соковитості, доброго кисло-солодкого смаку. Однак не завжди досягає бажаної цукристості (не вища за 15,8%). Кісточка невелика (3,64% від ваги плоду), легко відділяється від м’якоті. Плоди споживають як свіжими, так і використовують для різних видів переробки і сушіння. Достигання ранньосереднє – 10–20 серпня в умовах Київщини (на півдні – дещо раніше, орієнтовно 4–12 серпня). Має тривалий термін зберігання та добру транспортабельність.

У розсаднику сорт проявляє симптоми несумісності з сіянцями аличі. Саджанці краще вдаються на деяких вегетативних підщепах та сіянцях Угорки Вангенгейма, на яких є більш сильнорослими. За сукупністю ознак – скороплідністю, врожайністю та стійкістю до хвороб – є унікальним сортом. А компактність крони та висока щільність заповнення її плодами дозволяють формувати веретеноподібні малогабаритні дерева, з якими неважко досягти продуктивності на рівні 30 т/га.